І. В. Козлик Поетичні інтерпретації






Скачать 273.9 Kb.
НазваниеІ. В. Козлик Поетичні інтерпретації
страница1/3
Дата публикации11.03.2015
Размер273.9 Kb.
ТипДокументы
l.120-bal.ru > География > Документы
  1   2   3
І. В. Козлик
Поетичні інтерпретації
Матеріали подані за виданням: Козлик І. В. Поетичні інтерпретації. — Івано-Франківськ: Плай, 1996. — 80 с. — (На першій сторінці обкладинки: «Хай слово мовлено інакше…»).
ЗМІСТ
Від автора
Тютчев Ф І. Probleme

Тютчев Ф. . Останній катаклізм (Последний катаклизм)

Тютчев Ф. І. Душа моя, Елізій снів (Душа моя, Элизиум теней)

Тютчев Ф. І. Не метушись, не метикуй!.. (Не рассуждай, не хлопочи!..)

Тютчев Ф. І. Два голоси (Два голоса)

Тютчев Ф. І. Наш час (Наш век)

Тютчев Ф. І. Не говори: мене він, як раніше, любить (Не говори: меня он, как и прежде, любит)

Тютчев Ф. І. Не дорікай мені провиною моєю! (О, не тревожь меня укорой справедливой!)

Тютчев Ф. І. Значимою для нас розлуки є година (В разлуке есть высокое значенье)

Тютчев Ф. І. Душе, пророчице моя! (О вещая душа моя!)

Тютчев Ф. І. Не передбачить, не вгадать (Нам не дано предугадать)
Ходасевич В. Ф. Одвічний шлях (Путем зерна)

Ходасевич В. Ф. Леді довго руки мила (Леди долго руки мыла)

Ходасевич В. Ф. Корочок (Пробочка)
Вертинський О. М. Piccolo Bambino
Окуджава Б. Ш. Музика (Музыкант)

Окуджава Б. Ш. Про Володю Висоцького (О Володе Высоцком)

Окуджава Б. Ш. Пісенька з к/ф “З життя начальника карного розшуку” (Песенка из к/ф “Из жизни начальника уголовного розыска”)

Окуджава Б. Ш. Прикмета (Примета)

Окуджава Б. Ш. Пісенька про молодого гусара (Песенка о молодом гусаре)

Окуджава Б. Ш. Пісенька коротка, як саме життя (Песенка короткая, как жизнь сама)

ВІД АВТОРА
Поезія — це в значній мірі гра. Хоч і далеко не безглузда й не безкривдна, та все ж гра. І призначається вона для тих, хто прагне і здатен взяти в ній участь.

Спілкування з поезією належить до сфери максимальної свободи. Тут ніхто нікого не може і не має права примушувати. Кожен сприймає твір так, як хоче, і тлумачить його по—своєму. Правда, ця свобода зовсім не означає сваволі: тут є певні межі, передбачені, крім усього іншого, повагою до поета і до суверенності самого поетичного тексту. Тоді читання як діалог з словесним мистецтвом є дійсно захоплюючим і корисним.

Переклад — це теж гра. Він форма і спосіб індивідуального сприйняття і фіксованої в іншомовному слові інтерпретації оригінального художнього твору, здійсненої за законами мистецтва. Особливо це видно у випадках перекладу із споріднених мов, як, скажімо, російська і українська мови. В такій ситуації читачеві цілком доступний і оригінал твору, і його перекладна версія, що дає змогу більш рельєфно бачити у перекладах неминучі трансформації, зміни, деформації оригіналу, які далеко не завжди мають однозначно негативні наслідки. Справа в тому, що сама мова з її внутрішньою формою (асоціативною пам’яттю) вносить в структуру оригіналу свій семантичний потенціал, реалізуючи цей оригінал на своєму, тільки їй властивому внутрішньому семантичному просторі. А це, в свою чергу, може поглиблювати сприйняття художніх творів, породжувати додаткові асоціативні ряди.

Ось таку гру я і пропоную читачеві в цій книжечці. Її можна приймати, а можна і не приймати. Зрештою, наскільки вона вдала, судити не мені. Але якщо кому-небудь хоч якийсь рядок видасться цікавим, виправдано-незвичним, влучним, спонукає думку, викличе низку асоціацій, чи, навпаки, якщо мої україномовні версії творів російських поетів своєю недосконалістю породять у читача невдоволення і він, прагнучи стерти їх зі своєї пам’яті як “жахливий сон”, звернеться безпосередньо до творів вибраних мною поетів, то я буду вважати мету цієї книжечки досягнутою.
Переклади здійснено за оригінальними текстами таких видань:

Тютчев Ф. И. Соч.: В 2 т. — М.: Худож. лит., 1984. — Т.1.

Ходасевич В. Стихотворения. — Л.: Сов. писатель, 1989. — (Б-ка поэта. Большая сер.).

Вертинский А. Н. Дорогой длинною... — М.: Правда, 1990.

Песни Булата Окуджавы. Мелодии и тексты. — М.: Музыка, 1989.

От первого лица: Сб. песен. — М.: СП “Старт”, 1991. — С. 75–97.

Ф. І. Тютчев (1803 – 1873)
Тютчев Федір Іванович — геніальний російський лірик ХІХ ст. Народився 23 листопада 1803 р. в садибі Овстуг Орловської губернії Брянського повіту, тепер Брянської обл. у середньопомісній, стародворянській сім’ї. Писати вірші почав в одинадцять років. Вперше надрукувався в 1819 р. У 1821 р. закінчив Московський університет. З 1822 по 1839 рр. перебував на дипломатичній службі в Мюнхені і Турині. Пізніше (з 1858 р.) і до кінця своїх днів (помер 15 липня 1873 р. у Царському селі) Тютчев був головою Комітету цензури іноземної. Але і служба, і оточення не задовільняли поета, викликали у нього почуття нудьги, самотності. “Я його люблю, — писав про Тютчева Л. Толстой, — і вважаю одним із тих нещасливих людей, які незмірно вищі за юрбу, серед якої живуть, і тому завжди самотні.”

Дивовижною особливістю творчої долі Ф. І. Тютчева є те, що він, перебуваючи більше 20-ти років за межами Росії, постійно знаходячись в іншомовному середовищі, розмовляючи і в сім’ї, і на людях переважно по-французьки, зміг не тільки зберегти любов до рідної мови, але й створити справжні шедеври російської філософсько-психологічної лірики.

За життя поета його творчість не знайшла належної популярності. Проте її високо цінили М. Некрасов, І. Тургенєв, Л. Толстой, Ф. Достоєвський та інші видатні люди. Її впливу зазнали О. Блок, В. Брюсов, В. Ходасевич, М. Заболоцький.

Поезію Тютчева “з насолодою” читав Т. Г. Шевченко. Тютчев був одним із улюблених поетів Є. Плужника, вплинув на М. Т. Рильського. Українською мовою твори Тютчева перекладали О. Бургардт (“Південь”, “Silentium!”, “Осінній вечір”, “Я знаю в праосени пору”, “Божевілля”), М. Вороний (“Silentium!”), П. Грабовський (“Пошли їм, Господи, відраду”), О. Пчілка (“Безсоння”), М. Рильський (“Весна”, “Весняна гроза”, “Весняні води”), В. Щурат (“Людськії сльози, ви сльози сердечні!”).
(Докладніше про життєвий і творчий шлях Ф. І. Тютчева — див.: Берковский Н. Я. Ф. И. Тютчев // Тютчев Ф. И. Полн. собр. стихотворений — Л.: Сов. писатель, 1987. — С.5–42).

PROBLEME

З гори скотившись, камінь ліг в долині.

Як він упав? ніхто не знає нині —

Чи він зірвавсь з вершини сам собою,

Чи скинутий був волею чужою?

Сторіччя за сторіччям пронеслося:

Питання ж розв’язати не вдалося.

1833; 1857
Problеme (фр.) — проблема. Своєю проблематикою (якими є доля каменя, спосіб його існування, стосунки зі всією природою в цілому, як — зовнішньо чи внутрішньо — зв’язані між собою всі складові елементи природи) цей вірш перегукується з відомим висловом нідерландського філософа Б.Спінози: якщо б камінь, що летить, мав свідомість, він уявив би собі, що летить за власним бажанням.

_______________
ОСТАННІЙ КАТАКЛІЗМ

Коли проб’є останній час природи,

І склад частин зруйнується земних:

Все зриме знов покриють води,

І Панбіг з’явиться крізь них!

<1829>

Катаклізм — різкий злам, руйнівний переворот, катастрофа (в природі, суспільстві).

_______________
* * *

Душа моя, Елізій снів,

Примар безмовних, світлих і відрадних,

Ні задумам сьогоднішніх часів,

Ні радощам, ні лиху не підвладних, —
Душе моя, Елізіуме снів,

Що спільного є між життям й тобою!

Між вами, привиди минулих, кращих днів,

Й цією безсердечною юрбою?..

<Початок 1830-х>
Елізій, Елісій, Елізіум, Єлісейські поля (гр., лат.) — частина потойбічного світу, де перебувають тіні (душі) блаженних і праведників; чудесна країна вічної весни на крайньому заході землі, де немає хвороб, страждань, де панує вічний мир. Елізій уперше згадується в “Одіссеї” (ІV, 563). У поезії Елізій, Єлісейські поля часто є синонімами царства краси, спокою, щастя. “Піти (вирушити) на Єлісейські поля” означає “померти”.

Ні задумам сьогоднішніх часів (в оригіналі: Ни помыслам годины буйной сей) — Можливо, йдеться про Липневу 1830 р. революцію у Франції.

_______________
* * *

Не метушись, не метикуй!..

Безумство нишпорить, безглуздя суде;

Щоденні рани сном лікуй,

А завтра буде те, що буде.
Вмій перебути все в житті:

Печаль, і радість, і тривогу.

Не рви душі у марноті.

Ти день прожив — і слава Богу!

<1850>

_______________

ДВА ГОЛОСИ

1

Мужайте ви, браття, боротися треба,

Хоч бій безнадійний, немов без потреби.

Над вами світила високі блищать,

Під вами могили холодні мовчать.
В небеснім Олімпі боги хай раюють:

І клопоти, й праця для них не існують;

Неспокій і труд лиш для смертних сердець...

Нема в них звитяги, а є лиш кінець.
2

Тримайтеся, браття, боріться завзято,

Хоч битва уперта, запекла ота!

Над вами зірки мовчазливі затято,

Під вами снує домовин німота.
І ті олімпійці, в них заздрісне око,

Хай бачать цей бій невблаганних сердець.

Кого переміг тільки Фатум жорстоко,

Той вирвав з їх рук переможний вінець.

<1850>
Цей вірш був одним із улюблених віршів О.Блока, який відзначив у ньому “еллінське, дохристове почуття Фатуму, трагічне”. Даний вірш перегукується і постає найсміливішою відповіддю масонському гімну Гете “Symbol!” (1816). Одночасно у “Двох голосах” відбулося немов би прощання Тютчева з “поганством”: античні природні боги після цього вірша вимирають в поезії Тютчева, поступаючись великій кількості християнських образів.

_______________
НАШ ЧАС

Не плоть, а дух зубожів в наші дні,

І ось людина в самоті і сумі...

До світла тягнеться в пітьмі,

Щоб і при світлі не знайти спокою думі.
Знесилена безвір’ям і сумна,

Вона нестерпне нині зносить...

Й свою загибель усвідомлює вона,

Й жадає віри — та її не просить...
Їй би змиритися, покаятися б їй,

Вона ж мовчить в своїй зневірі,

Не скаже: “Господи! Я вірю, Боже мій!

Прийди, допоможи моїй невірі!..”

1851
Не скаже: “Господи! Я вірю, Боже мій!// Прийди, допоможи моїй невірі!..” (в оригіналі: “Впусти меня! — Я верю, Боже мой!//Приди на помощь моему неверью!...”) — перефразування євангельського вислову: “Зараз батько хлоп’яти з слізьми закричав і сказав: “Вірую, Господи, — поможи недовірству моєму!” (Мр., 9.24).

_______________
* * *

Не говори: мене він, як раніше, любить,

І мною дорожить він, як раніш...

Ні! Він життя моє жорстоко губить,

Хоч, бачу, що дрижить в руці у нього ніж.
І в лютості, й в сльозах, обурююсь, тужу я,

Любов й образа в серця глибині,

Страждаю, не живу... ним, ним одним живу я —

Та це життя!.. Ой, гірко ж як мені!
Ковток повітря дасть обачно так й убого,

Як ворогу давать не гоже...

Ох, я ще дихаю, хоч болісно, мій Боже,

Ще можу дихати, та жити вже не можу.

<1851 або 1852>

Цей вірш належить до незібраного “денисьєвського” циклу любовної лірики Тютчева. Поезії, що складають цей цикл, написані під впливом близьких стосунків поета з О. О. Денисьєвою (1826–1864), які тривали 14 років, аж до її смерті. (Про це див. докладніше: Чулков Г. Последняя любовь Тютчева. — М., 1928; Пигарёв К. В. Жизнь и творчество Тютчева. — М., 1962. — С.145–148, 169–172).

_______________
* * *

Не дорікай мені провиною моєю!

Повір, з двох наших доль щасливіша твоя:

Ти любиш щиро, самовіддано, а я —

На тебе я дивлюсь з ревнивою душею.
І, злидень-чародій, створив казкову мрію,

Перед якою сам без віри і стою —

І сам себе, на сором, зізнаю

Тим ідолом твоїм, котрий забрав надію.

<1851 або 1852>
Цей вірш належить до “денисьєвського” циклу.

_______________
* * *

Значимою для нас розлуки є година:

Як не люби, хоч день один, хоч вік,

Кохання — сон, а сон — це мить єдина,

Яка мине, й пробудиться людина,

Прокинутися мусить чоловік...

1851

_______________
* * *

Душе, пророчице моя!

О, серце, зрушене в тривозі,

О, як ти б’єшся на порозі

Немов подвійного буття!..
У двох світах живеш, душе,

Твій день — він болісний, шалений,

Твій сон — він віщо-незбагненний,

Як духів одкровення те...
Тож хай назустріч долі йде,

Бентежиться душа і мріє —

І, як євангельська Марія,

До ніг Христа навіки припаде.

1855
Душе, пророчице моя (в оригіналі: О вещая душа моя) — вислів вещая душа моя із “Слова о полку Ігоревім”.

І, як євангельська Марія, // До ніг Христа навіки припаде (в оригіналі: Душа готова, как Мария, // К ногам Христа навек прильнуть) — Існує два варіанта пояснення цих слів, відповідно до двох різних епізодів Біблії:

І-й варіант

Марія — це Марія Магдалина, євангельська грішниця, що покаялася. “Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні <на світанку в неділю>, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній... ...Ангол озвався й промовив жінкам: “Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема його тут, — бо воскрес, як сказав. ...Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих...” І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: “Радійте!” Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі” (Мт., 28.1–9)

2-й варіант

Марія — сестра Лазаря, котра припала до ніг Христа, просячи про воскресіння померлого брата: “Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: “Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!” (Ів., 11.32). Марія “сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. А Марта <сестра її> великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: “Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи їй, щоб мені помогла”. Господь же промовив у відповідь їй: “ Марто, Марто, — турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...” (Лк., 10.39–42).

_______________
  1   2   3

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

І. В. Козлик Поетичні інтерпретації iconІ. В. Козлик Прикарпатський університет
Стаття надрукована в журналі: Зарубіжна література в навчальних закладах. — К., 2001. — № — С. 9–11

І. В. Козлик Поетичні інтерпретації iconІгор Козлик філософська лірика в перспективі подальшого теоретичного дослідження
Надруковано у науковому збірнику: Русская литература. Исследования. — К.: Киевский ун-т, 2004. — Вып. V. — С. 243–260

І. В. Козлик Поетичні інтерпретації iconІ. В. Козлик Надруковано у виданні: Історія в середніх І вищих навчальних...
Надруковано у виданні: Історія в середніх І вищих навчальних закладах України. — К., 2005. — №5 — С. 35–41

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:


Литература


При копировании материала укажите ссылку ©ucheba 2000-2015
контакты
l.120-bal.ru
..На главную